Режим історії
Іван Грозний і його син Іван
Рєпін зображує Івана Грозного з пораненим сином у темному червоному інтер'єрі. Галерея пов'язує сцену з оповіддю Карамзіна; обличчя, руки й килим наближають історичний сюжет.
- Він тримає сина, якого щойно вдарив.
- Подивіться на його очі. Ніби лють щойно побачила, що накоїла.
- Обличчя сина спокійніше. Рєпін хотів, щоб у ньому читалося прощення.
- Любов і насильство в тих самих руках.
- Кров біля скроні. Батьківська рука не може її спинити.
- Подивіться вниз. Вишитий чобіт на зібганому килимі. Це сталося кілька секунд тому.
- Позаду них червона стіна. Картину вперше показали 1885 року, і на три місяці її заборонили виставляти.
- Уявіть, що можете повелівати майже всім. Окрім секунди, що щойно минула.
«Іван Грозний і його син Іван» — картина Іллі Рєпіна 1885 року, на якій цар Іван IV пригортає до себе помираючого сина за кілька миттєвостей після того, як ударив його в нападі люті; вона зберігається в Державній Третьяковській галереї в Москві.
Рєпін зображує Івана IV, який після жорстокого зіткнення тримає на руках пораненого сина. Обставини смерті царевича залишаються предметом суперечок; картина є інтерпретацією події, а не свідченням очевидця.
Що зображує Рєпін?
Рєпін зближує батька й пораненого сина в темному інтер'єрі. Назва визначає їх як Івана Грозного та його сина 16 листопада 1581 року. Галерея пояснює, що художник спирався на історичну оповідь Карамзіна. (Державна Третьяковська галерея)
Широко розплющені очі батька вирізняються над темною бородою й одягом. Світло зосереджене на обличчі. Галерея тлумачить цей вираз як каяття після насильства в оповіді Карамзіна.
Чому очі Івана такі вражаючі?
Бліде обличчя сина схиляється поруч із батьковим. Голови утворюють різні кути: одна пряма, інша нахилена вбік. Рєпін збирає цей контраст у невеликій освітленій ділянці темного інтер'єру.
Рука огортає тіло сина. Руки й одяг поєднують постаті в одну групу, яку перетинають діагоналі. Жест надає історичній сцені близькості зустрічі двох тіл.
Червоні сліди видно біля скроні сина. Колір перериває світлу шкіру й пов'язує деталь із насильницькою оповіддю, описаною галереєю. Рєпін розміщує цю маленьку ділянку поблизу двох голів.
Під постатями синьо-зелений чобіт має візерунок золотистого кольору. Його яскрава поверхня перегукується з розмаїтим оздобленням килима. Одяг і підлога створюють власні ритми під зближеними обличчями.
Червоні ромби вкривають стіну за постатями. Повторені кути контрастують із вигинами тіл. Галерея підкреслює фактури килимів, одягу й меблів, що утворюють щільний інтер'єр Рєпіна.
У чому сенс картини?
Поверніться до двох постатей у темній кімнаті. Галерея датує картину 1885 роком, коли Павло Третьяков придбав її в Рєпіна. Поєднані голови й руки збирають композицію навколо малого освітленого центру.
Чому Рєпін написав картину «Іван Грозний і його син Іван»?
За власними спогадами Рєпіна, які наводить Державна Третьяковська галерея, задум виник у нього в Москві 1882 року після концерту з творів Миколи Римського-Корсакова. Трилогія кохання, влади й помсти, що звучала в цій музиці, так захопила його, що йому захотілося написати щось рівне їй за силою. Перший олівцевий ескіз сцени датується тим самим роком. (Державна Третьяковська галерея)
Рєпін говорив також про криваву смугу, що проходить крізь російську історію, маючи на увазі 1881 рік: убивство імператора Олександра II і страти, що настали за ним. На початку квітня 1881 року він їздив до Санкт-Петербурга, щоб бути присутнім на страті змовників. Галерея зазначає, що 1581 рік, указаний у назві, перегукується з 1881-м, але застерігає, що провести пряму лінію від однієї події до іншої не можна. (Державна Третьяковська галерея)
Помираючому царевичу позував письменник Всеволод Гаршин: Рєпіну потрібне було його обличчя для вираження прощення й скорботи прощання з життям. Для образу Івана він вивчав свого друга, художника Григорія Мясоєдова. Костюми шили вдома за викрійками самого Рєпіна, а царськими покоями слугувала встелена килимами кімната в квартирі родини. (Державна Третьяковська галерея)
Чому картину Рєпіна заборонили?
Картина стала центром 13-ї виставки передвижників, що відкрилася в Санкт-Петербурзі 1885 року. Костянтин Побєдоносцев, обер-прокурор Святійшого синоду, писав імператорові Олександру III, що не може дивитися на неї без огиди. Після цього Павлові Третьякову заборонили показувати її у своїй галереї та будь-як поширювати, а виставки передвижників відтоді підлягали цензурі. Заборона протрималася три місяці, доки близький до двору художник Олексій Боголюбов не домігся її скасування. (Державна Третьяковська галерея)
Що сталося з картиною у 1913 і 2018 роках?
16 січня 1913 року Абрам Балашов, 29-річний москвич зі старообрядницької родини, тричі полоснув полотно ножем — по обох обличчях і між ними. Реставратор Дмитро Богословський відновив полотно, а художник Ігор Грабар, новий опікун галереї, разом із ним вирішив тонувати втрати аквареллю під лаком. Коли однієї неділі Рєпін прийшов і сам переписав їх олією, Грабар змив свіжу фарбу, поки вона не встигла схопитися: до 1910-х років палітра Рєпіна змінилася. (Державна Третьяковська галерея)
25 травня 2018 року, незадовго до закриття, 37-річний відвідувач із Воронежа розбив захисне скло стовпчиком огородження й тричі вдарив по полотну в центральній частині, по постаті царевича. За даними галереї, удари не зачепили облич і рук обох постатей — найцінніших у живописному сенсі й найважчих для реставрації місць. (Державна Третьяковська галерея)
Згідно з англомовною Вікіпедією, нападника засудили до двох з половиною років позбавлення волі, а після масштабної реставрації картина повернулася до експозиції 16 грудня 2024 року. (Wikipedia)
«Іван Грозний і його син Іван» докладніше: чому Рєпін написав цю картину, що було далі і в чому її зміст
Про твір
- Назва: Іван Грозний і його син Іван
- Автор: Ілля Рєпін
- Дата: 1885
- Техніка: Олія на полотні
- Розміри: 199,5 x 254 cm
- Збірка: Державна Третьяковська галерея
Чому Рєпін написав Івана Грозного в мить після удару, завданого синові?
Широко розплющені, застиглі очі. Рука, притиснута до закривавленої голови сина. «Іван Грозний і його син Іван» Рєпіна — картина, яку, раз побачивши, вже не забути. Але чому він обрав таку болісну сцену? Спершу одне важливе застереження: обставини смерті царевича досі обговорюються, і картина — це інтерпретація, а не свідчення очевидця.
За спогадами самого Рєпіна, які наводить Державна Третьяковська галерея, задум виник у нього в Москві 1882 року, після концерту з творів Миколи Римського-Корсакова. Його захопила трилогія кохання, влади й помсти, що звучала в цій музиці, і йому захотілося написати щось такої самої сили. Перший олівцевий ескіз датовано тим самим роком.
Рєпін казав також, що російською історією ніби пройшла кривава смуга. Він мав на увазі 1881 рік: убивство імператора Олександра II і страти, що настали потім. На початку квітня того року Рєпін приїхав до Санкт-Петербурга й став свідком страти змовників. Рік 1581 у повній назві картини і 1881-й перегукуються через рівно триста років. Галерея, однак, застерігає, що пов’язувати ці події прямою лінією не можна.
Про задум говорить і вибір натурників. Для вмирущого царевича Рєпін обрав письменника Всеволода Гаршина: йому потрібне було обличчя, що виражає прощення і смуток відходу з цього світу. А щоб написати Івана, він вивчав свого друга, художника Григорія Мясоєдова.
Джерела: museum.tretyakov.ru
Що було далі: заборона і два напади на полотно
1885 року картина стала головною подією 13-ї виставки передвижників у Санкт-Петербурзі. Але обер-прокурор Святійшого синоду Костянтин Побєдоносцев написав імператорові Олександру III, що не може дивитися на неї без огиди. Павлові Третьякову заборонили виставляти картину у своїй галереї та відтворювати її, а виставки передвижників відтоді підлягали цензурі. Заборона тривала три місяці й була знята лише завдяки клопотанням близького до двору художника Олексія Боголюбова.
Перше лезо торкнулося полотна 16 січня 1913 року. Абрам Балашов, 29-річний москвич зі старообрядницької родини, тричі полоснув картину ножем, і порізи пройшли по обох обличчях і простору між ними. Реставратор Дмитро Богословський відновив полотно, а художник Ігор Грабар, щойно обраний опікуном галереї, збирався заповнити втрати аквареллю під лаком. І тут однієї неділі приїхав сам Рєпін і переписав ці місця олією. Грабар змив фарбу, доки вона не висохла: до 1910-х років палітра Рєпіна вже стала іншою.
А 25 травня 2018 року, перед самим закриттям, 37-річний чоловік із Воронежа розбив захисне скло стовпчиком огородження й тричі вдарив у центр полотна, по фігурі царевича. За даними галереї, удари не зачепили облич і рук обох фігур — найтонших і найважчих для відновлення місць. Згідно з англомовною Вікіпедією, чоловіка засудили до двох з половиною років ув’язнення, а після масштабної реставрації картина повернулася до експозиції 16 грудня 2024 року.
Картина про непоправне насильство сама двічі зазнала нападу. Можливо, це збіг, але цей факт важко лягає на душу.
Джерела: museum.tretyakov.ru · en.wikipedia.org
Коротко: жодна влада не поверне й секунди
«Іван Грозний і його син Іван» показує не мить удару, а мить одразу після нього. Лють усвідомлює скоєне, а каяття приходить на мить пізніше. Рєпін упіймав цю секунду в широко розплющених, застиглих очах і в руці, притиснутій до голови сина, ніби вона намагається зупинити кров.
Хоч якою великою була б влада, ніхто не поверне жодної секунди. Заборонена, порізана, розбита — і все ж відновлена й повернена до галереї, ця картина знову і знову ставить глядачів перед цією жорстокою правдою.
Деталі стисло
Де знаходиться картина «Іван Грозний і його син Іван»?
Державна Третьяковська галерея · Москва
Джерела й додаткові матеріали
- Іван Грозний і його син Іван — Державна Третьяковська галерея
- Коментар музею — Державна Третьяковська галерея
- Біографія художника: Ілля Рєпін (Вікіпедія)
- Іван Грозний і його син Іван (Вікіпедія)