Режим історії
Пандемоніум
Джон Мартін уявляє палац демонів із «Втраченого раю» Мільтона над лавою під темним небом.
- У пекла є столиця. Ось вона.
- Маленька постать праворуч унизу? Це Сатана. Лувр каже, що він здіймає палац одним подихом.
- У поемі Мільтона його не будують. Він постає із землі, «як випар».
- Ріки червоної лави освітлюють його знизу.
- А ці цятки? Демони. Щоб уміститися всередині, каже поема, вони зменшуються.
- Дим змикається над вежами. Величезний простір — і чомусь нічим дихати.
- Слово вигадав Мільтон: «усі демони». В англійській pandemonium тепер означає просто хаос.
«Пандемоніум» — картина Джона Мартіна 1841 року: Сатана зводить Пандемоніум, палац демонів із «Втраченого раю» Мільтона, над краєвидом розпеченої лави; вона належить Лувру в Парижі.
Що зображено на «Пандемоніумі» Джона Мартіна?
Палац величезний, небо майже чорне, а земля внизу світиться вогнем. Джон Мартін робить Пекло приголомшливим завдяки масштабу. Будівля ніби здатна поглинути все навколо, включно з крихітними постатями біля її краю.
Сюжет походить із «Втраченого раю» Мільтона. Пандемоніум — палац, де збираються занепалі демони. Мартін надає уявному місцю колони, стіни й вежі, перетворюючи літературне видіння на грандіозну архітектурну присутність.
Що таке Пандемоніум у «Втраченому раї» Мільтона?
Праворуч унизу перед спорудою стоїть Сатана. Лувр описує, як він викликає палац до існування. Його малий розмір поруч із будівлею робить контраст разючим: одна постать пов’язана з видовищем, значно більшим за неї.
Червона лава прорізає нижній світ і кидає свій колір на темну архітектуру. Вона надає будівлі небезпечної пишноти. Світло вабить до палацу, хоча навколишній вогонь робить цю привабливість тривожною.
Це слово вигадав Мільтон. Видавництво Oxford University Press зазначає, що pandemonium з’явилося у «Втраченому раї» з грецького префікса pan-, «усе», і що для Мільтона це була столиця пекла. У Книзі I палац не будують роками: величезна споруда підіймається з землі, «наче випар». Лувр пов’язує картину з рядками 710–719 поеми й описує Сатану, що стоїть на передньому плані праворуч і одним подихом творить палац, де відбудеться зібрання всіх демонів. Трохи далі в поемі, щоб уміститися в його залі, демони зменшуються до найменших форм. (Oxford University Press)
Як Джон Мартін вибудував сцену?
Під спорудою маленькі постаті перетворюють величину на відчуття численності. Ми бачимо, що місце заселене, але масштаб не дає окремим істотам стати центром уваги. Зібрання належить будівлі так само, як і постатям.
Довгі ряди та повторювані архітектурні форми створюють відчуття порядку. Мартін робить Пекло страшним не лише через плутанину. Дисципліна палацу надає його силі монументального, майже церемоніального характеру.
Як «Пандемоніум» опинився в Луврі?
Дим і темрява нависають над далекими вежами. Зображення відкривається у велику глибину, та його атмосфера може здаватися замкненою. Мартін поєднує ці відчуття: безмежний простір і тиск пастки всередині нього.
Мартін уже двічі гравіював цю сцену, 1824 і 1831 року, перш ніж переробити її на цю картину, яку показав у Королівській академії 1841 року, того ж року, що й парну до неї роботу «Небесне місто». Раму зі зміями й драконами він придумав сам. Перший власник, болтонський інженер і будівник локомотивів Бенджамін Гік, помер наступного року, і картину продали в Манчестері 1843 року. Пройшовши через британські та американські зібрання, вона була куплена Лувром 2006 року коштом заповіту архітектора П’єра Бельйо та його дружини Поль Маршо. (Лувр)
Картина непокоїть, бо її велич викликає захоплення. Мартін надає царству зла пишної форми, а нам залишає роздуми про її привабливість. Краса й влада можуть заволодіти увагою, не заслуговуючи на довіру.
Деталі стисло
Джерела й додаткові матеріали
- Пандемоніум — Лувр
- Біографія художника: Джон Мартін (Вікіпедія, англійською)
- Пандемоніум (Вікіпедія, англійською)