Режим історії
Занепалий ангел
Кабанель показує занепалого Сатану, який ховає сором, поки втрачені ним ангели піднімаються позаду.
- Він не чудовисько. Це Сатана, щойно скинутий з Раю.
- Сльоза. Але подивіться на око: це лють.
- Руки затуляють обличчя. Сором і гордість в одному жесті.
- Крило, створене для польоту. Тепер він просто лежить на ньому.
- Позаду нього співають ангели. Кабанель казав, що їхня радість — це, більш-менш, і є сюжет.
- Там, угорі, — світло. Тут, унизу, — колючки.
- Вердикт Кабанеля: переможений, але досі гордий, зневірений, мстивий.
«Занепалий ангел» — картина Александра Кабанеля 1847 року, на якій Люцифер одразу після падіння з Неба ховає обличчя за схрещеними руками, а з видимого ока котиться сльоза люті й сорому; вона зберігається в музеї Фабра в Монпельє.
Хто цей падший ангел?
Кабанель розміщує впале тіло близько до нижнього краю полотна, тоді як інші ангели піднімаються позаду нього. Композиція розділяє два світи: одна постать залишається на землі, відрізана від світла й руху вгорі.
Картина написана 1847 року, коли Кабанель навчався в Римі, й показує Сатану після падіння з Раю. У листі до Альфреда Брюяса художник описував його як переможеного, але все ще гордого, зневіреного й мстивого. Ці суперечливі почуття формують усю постать. (Музей Фабра, Монпельє)
Чому падший ангел плаче?
Око притягує нас ближче. Сльоза ловить світло під лютим поглядом. Кабанель надає переможеній постаті ідеалізовану красу й робить біль видимим, не пом’якшуючи гніву.
Схрещені руки ховають частину обличчя та закривають тіло від світу. Позу можна прочитати як захист і відмову. Сором і гордість живуть в одному жесті.
У чому сенс картини?
Синьо-чорне крило лежить під тілом наче подушка. Темне пір’я контрастує з блідою шкірою й пов’язує прекрасну постать із затіненою землею. Те, що колись було пов’язане з польотом, тепер несе його вагу.
Далекі ангели рухаються у світлі й співають славу Богові, як Кабанель пояснював у листі. Їхнє щастя нагадує про пишноту, яку втратив Сатана. Їхній рух робить його нерухомість і самотність ще болючішими. (Музей Фабра, Монпельє)
Каміння й колюча рослинність оточують занепалу постать. Шорстка земля контрастує з відкритим небом і гладкістю тіла. Вигнання отримує місце й фактуру.
Саме падіння вже завершилося; картина затримується на його емоційних наслідках. Сльоза, руки й нерухомий погляд утримують разом скорботу та непокору. Кабанель дає відчути, що поразка внутрішньо ще не завершена.
Як Кабанель прийшов до задуму «Занепалого ангела»?
1845 року Кабанель здобув Римську премію, що відкрила йому шлях до Французької академії на віллі Медічі. Пенсіонери мусили надсилати до Парижа роботи, які засвідчували їхні успіхи, — так звані envois, і «Занепалий ангел», написаний у Римі 1847 року, став другою такою звітною роботою художника. (Wikipedia)
У листі з Рима до колекціонера з Монпельє Альфреда Брюяса, для якого він писав і інші картини, Кабанель пояснив свій задум. Він хотів поставити поруч дві природи: одну, приречену на зло, нещастя й падіння, та іншу, цнотливу й чисту, що сяйливо підноситься до Бога й прославляє його. «Цей контраст щастя, що нагадує Сатані про його колишню пишноту, — писав він, — і є більш-менш сюжетом картини». (Музей Фабра, Монпельє)
Чи заснований «Занепалий ангел» на «Втраченому раї»?
Лист Кабанеля не називає жодного тексту, але документальне досьє музею Фабра пов’язує сюжет із впливом «Втраченого раю» Джона Мільтона, чий гордий і переможений Сатана сформував романтичний образ занепалого ангела. У тому самому досьє згадано ранішого «Занепалого ангела» художника Тассара, показаного на Паризькому салоні 1844 року. (Музей Фабра, Монпельє)
Якими б не були її джерела, картина зводить історію до однієї постаті й однієї миті. Тут немає ні битви, ні падіння крізь небо — лише наслідки: бунтар, залишений на землі, тоді як небо, якому він кинув виклик, живе далі без нього.
Хто такий Александр Кабанель?
Александр Кабанель (1823–1889) народився в Монпельє і в сімнадцять років вступив до паризької Школи красних мистецтв, де навчався у Франсуа-Едуара Піко. Після римських років він став одним із найуспішніших художників Другої імперії у Франції. (Wikipedia)
Наполеон III купив його «Народження Венери» на Салоні 1863 року — того року Кабанеля обрали до Академії красних мистецтв, — а з 1864 року й до самої смерті він викладав у Школі красних мистецтв. Пізніше такі критики, як Еміль Золя, дорікали йому за опір сучасному живопису. «Занепалий ангел» показує його за роки до цієї слави, коли він працював над глибоко емоційним романтичним сюжетом. (Wikipedia)
Як «Занепалий ангел» потрапив до музею Фабра?
Кабанель залишив полотно в себе: у книжці, виданій 1888 року, його відтворено високо на задній стіні паризької майстерні художника. Після його смерті в січні 1889 року родина запропонувала картину музею рідного міста, назвавши її в листі від 17 липня 1889 року «однією з найкращих римських звітних робіт покійного майстра». Музей Фабра отримав її 27 липня 1889 року. (Музей Фабра, Монпельє)
Її життя в музеї не було легким. Згідно з досьє музею, 1943 року, коли картину знімали, вона впала на драбину й зазнала великих розривів; 1975 року її відреставрували. Сьогодні зображення мандрує далеко за межі Монпельє і часто поширюється в мережі просто як «Люцифер, що плаче». (Музей Фабра, Монпельє)
«Занепалий ангел» докладніше: чому ангел плаче, що сталося з картиною далі і в чому її зміст
Про твір
- Назва: Занепалий ангел
- Автор: Александр Кабанель
- Дата: 1847
- Техніка: Олія на полотні
- Розміри: 120,5 x 196,5 cm
- Збірка: Музей Фабра, Монпельє
Чому плаче занепалий ангел? Сльоза, яка не є каяттям
Ангел, скинутий з неба, плаче. Більшість уявить сльози жалю чи сповіді. Але сльоза в «Занепалому ангелі» Кабанеля, схоже, не така. Єдине око, видне з-за руки, вологе від сліз — і палає люттю.
Ключ — у словах самого художника. У листі з Рима до Альфреда Брюя, колекціонера з Монпельє, Кабанель описав цього Сатану як переможеного, але й досі гордого, зневіреного і мстивого. Він писав також, що хотів поставити поруч дві натури: одну, приречену на зло, нещастя й падіння, і чисті створіння, що підносяться, сяючи, до Бога. Щастя ангелів за його спиною нагадує Сатані про колишню славу. Цей контраст, за словами Кабанеля, і був, загалом, сюжетом картини.
За такого прочитання сльоза виглядає сльозою того, кого змусили дивитися на втрачене. Схрещені руки ховають сором, але це не капітуляція. Сором, гордість і гнів ділять одне обличчя й один жест, і, можливо, саме тому цей занепалий ангел викликає водночас співчуття й тривогу.
Літературного джерела лист Кабанеля не називає. Однак у документації Музею Фабра сюжет пов’язано з впливом «Втраченого раю» Мільтона. Гордий переможений Сатана, занепалий ангел, якого плекали романтики, ніби живе і в пензлі молодого художника.
Джерела: flora-api.montpellier3m.fr · flora-api.montpellier3m.fr
Що сталося із «Занепалим ангелом» далі: зі стіни майстерні до музею рідного міста і до «плачучого Люцифера»
Навіть ставши одним із найуспішніших художників Франції доби Другої імперії, Кабанель не розлучився з цією ранньою роботою. У книжці, виданій 1888 року, «Занепалий ангел» висить високо на задній стіні його паризької майстерні. Написана 1847 року, картина залишалася з ним понад сорок років.
Коли в січні 1889 року Кабанель помер, родина запропонувала картину музею Монпельє, його рідного міста. У листі від 17 липня рідні назвали «Занепалого ангела» однією з найкращих робіт, які покійний майстер надіслав із Рима. Музей Фабра отримав її лише через десять днів, 27 липня.
Та й удома спокою не було. За записами музею, 1943 року, коли картину знімали зі стіни, вона впала на драбину, і полотно сильно порвалося. Відреставрували його лише 1975 року. Картина про ангела, що впав, сама впала й понад тридцять років чекала на допомогу.
Сьогодні, далеко від Монпельє, вона широко розходиться в інтернеті як «плачучий Люцифер». Понад 170 років по тому це прекрасне обличчя, сповнене гніву й сорому, досі бентежить кожного, хто на нього дивиться.
Джерела: flora-api.montpellier3m.fr · flora-api.montpellier3m.fr · en.wikipedia.org
Коротко: про що говорить єдина сльоза занепалого ангела
Сльоза в «Занепалому ангелі» — не сльоза грішника, що кається. Ангели за його спиною підносяться у світлі, а той, хто втратив усе, лишається на землі зі своїм соромом і гнівом. Коли знаєш контраст, описаний Кабанелем у листі, сльоза в цьому єдиному оці читається як серце, яке ще не змирилося з поразкою.
Кабанель написав не саме падіння, а стан душі після нього. Можливо, тому картина й досі притягує людей. Якщо колись опинитеся перед нею, подивіться спершу в це єдине око, а тоді підніміть погляд до неба за його спиною. Що він утратив, стане ясно з першого погляду.
Деталі стисло
Де знаходиться картина «Занепалий ангел»?
Музей Фабра, Монпельє
Перевірте виставлені твори, особливі дати та умови входу.
Офіційна інформація для відвідувачів ↗Джерела й додаткові матеріали
- Занепалий ангел — Музей Фабра, Монпельє
- Коментар музею — Музей Фабра, Монпельє
- Біографія художника: Александр Кабанель (Вікіпедія)
- Занепалий ангел (Вікіпедія, англійською)